Таємничість обставин відкриває вікно в майбутнє, а кожен кадр цього вікна заповнений непередбачуваними описами життя героїв гри «Листоноша Еві з ковчега Аврора». Графічний пейзаж гри розкривається перед нами у відтінках глибокого мінливого пурпурного, як відображення душі героїв, замкнених у великих металевих обіймах Аврори. Цей ковчег став не тільки укриттям від загроз зовнішнього світу, а й святинею для переосмислення життя. Кожен куток і коридор цього механічного міста проймає дихання відчайдушності та надії, витканого із рішучості Єві, маленької листоноші, яка несе важливі послання його мешканцям. Сіра реальність постапокаліптичного світу набуває барв і виразності завдяки допитливому погляду головної героїні. Її відчуття відлунюють у кожному кроці, адже життя в Аврорі не обмежується лише металевими стінами. Еві сполучає, ловить вітерець змін і доставляє важливі послання всім своїм «сусідам». Події гри сповнені розколів, які відображають біль та надію. Батько, що зникає, стає метафорою невпинного прагнення знайти втрачене, виходячи за межі відомого й шукаючи щось, що перебуває далеко за горизонтом. Але, все ж, перше, що Ви побачите – це неймовірно стильне та анімоване початкове меню, яке в такт з атмосферною музикою запросить Вас до цієї подорожі. Гра виконана в стилістиці піксель-арт та має горстку надзвичайно проникливих та живих персонажів, а також декілька локацій з унікальними фонами та анімаціями. Гра пролетить дуже швидко, але, зазираючи під капот, можна побачити, що для цієї феєрії було розроблено понад 300 графічних елементів, лишенько, яка ж це грандіозна робота. Серед особливостей гри, – можливість інтерактивно досліджувати оточення, яке є надзвичайно цікавим та виконує роль великого путівника, що розповідає історію цього світу через світосприйняття маленької дівчинки Еві. Гра містить цікаве звукове супроводження, особливо, що стосується кімнати Бертолів, ці котики – це просто дещо. Також, уваги заслуговує той факт, що гра була розроблена однією людиною. Загалом ця кінетична новела розповідає досить сумну історію, але залишає по собі тільки приємні враження. В грі була знайдена тільки одна одруківка «звічною», що не вплинуло на сприйняття гри. У світі, де велике-велике дерево тримає небо та дарує можливість на життя, «Листоноша Еві з ковчега Аврора» виступає не лише як гра, а як поетична алегорія, яка нагадує, що суть темряві полягає не лише в тому, що загублено, а й у тому, що ще можна знайти. Дякую, Вам за можливість зануритися в цю історію.
Дякую вам за цю яскраву ти милу гру! Занурення в милий, затишний і понівечений (а тому правдивий) світ багрового дерева та ковчега Авора видалося яскравим досвідом, на який я, сама того не знаючи, довго чекала. Немає нічого більш справжнього за трагедію, пережиту дитиною, яка залишає собі місце для надії. Незвичайний ПОВ з гарним людонаративним резонансом, обережні деталі (мяу), гарний піксель-арт (заздрю) та приємна музика зробили цю гру одним з моїх фаворитів. Дякую за цей досвід. Згодна з коментарем нижче: єдиний недолік - це те, що хочеться ще:)
Гра має величезний потенціал на продовження. Якщо таке буде, я з задоволенням подивлюся на це.
Тепер до самої гри. Виділю один маленький мінус, який зачепив моє прискіпливе око - в налаштуваннях стоїть крива стандартна українська (невидимий текст, авто-переадресація і т.д.). Це взагалі не проблема для досвіду в грі, просто маленька деталь, котра краще буде, ніж її відсутність.
Тепер сама гра. По-перше, моя величезна повага за те, що ви проробили таку величезну роботу в соло усього лише за два тижні. В результаті вийшов якісний продукт, де кожен його аспект зроблений неперевершено! По-перше, мальовка. Піксель-арт сам по собі це щось, чим мене дуже легко підкупити, але ви зробили це так добре. Я не відчуваю, що моєю слабкістю скористались просто так.) Анімації стількох деталей це просто бомбезно, виглядало шикарно і, дивлячись на них, я весь час думали, що це все зробила одна людина. Я просто захоплююся вами. Дуже круто зроблено, що перед гравцем показана місцевість, де відбувються події. Не лише фон, а саме певний план, коридор і т.д. та коли відбувається щось, це не просто описано текстом, це показано в дії. Мені дуже це сподобалося.
Далі звуки. Звукові ефекти підібрані влучно, музика... в момент, коли Рейна розповідала про батька Еві, вона була такою сумною, так задавала настрій. Й перед цим хоч й грала однак композиція весь час, воно не відчувалося нудно, а навпаки було в тему. Загалом, зроблено дуже добре і якісно.
Ґеймплей, якщо ми можемо це так назвати. Інтерактивність з можливістю доторкнутися до різних предметів додала можливість гравцю самостійно доторкнутися до цього світу і пізнати його від обличчя дитини. Виконано добре (кіт Артур і його "няу" запало в серце).
Сюжет. Ух. Скажу одразу, що, на мою думку, ця історія має мати продовження, це лише початок і це може перерости в дещо значно більше. Світ продуманий до деталей, я мали бажання досліджувати і досліджувати його. Цікаво, що через яскравість візуалу й те, що головна героїня дитина, весь цей сумний всесвіт сприймався так... легко. Всі застрягли в ковчегах, виходити на вулицю небезпечно, але... через призму дитячого бачення це не здавалося все таким поганим, хоча якщо дивитися поза цим, то історія і обставини дуже сумні. Тема віртуальності, однак, не зовсім була мені зрозуміла тут, я побачили це тільки в шпульці, чий кінець залишив в мене питаннч. Це було надто швидко. Моя теорія в тому, що вони припинили працювати через те, що новина про тата пошкодила оце дитяче сприйняття світу, показало справжню темну сторону всьго, і Еві якось почала дорослішати і починати розуміти, що сталося. І навіть якщо це й так, і моя фан-теорія має сенс... Трішки нерозкрито (для мене). Взагалі, кінець історії дуже відкритий і натякає на продовження. Мені дуже сподобалися деталі цього світу, й те, що все закінчується так... Я прекрасно розумію обмеження в часі, однак якщо ви маєте якісь плани на продовження розробки цієї гри... Я бажаю вам успіхів і чекатиму на оновлення.
Дякую вам за таку гарну гру, ще раз висловлюю свою повагу за пророблену роботу самостійно. Бажаю успіхів і натхнення.
Вааау, я просто зачудована від вашої гри!
Спочатку відкрила, і стилістика гри ввела мене в оману, подумала що гра не на ренпаї зроблена.
Потім запустила гру…а в грі теж є анімації, піксель-стиль…дослідження ковчегу через тикалки.
А сам візуал – така милота, я не можу. Це певно кращий піксель-стиль який я бачила. Дівчинка таке сонечко…і її окуляри додають їй до характеру – дослідницько-відкривальницький дух.
КОТИИИИ…я кричу з “м’явку” кота Артура…це так прекрасно…записала відео і побігла кидати всім кого знаю і кого не знаю.
“Коліщата для мухоморів” - “кімната для переговорів”…ще одна смішнява штука, яку я не змогла так просто оминути.
Сама історія знову драмна (це не погано…просто хотілося щоб у них все добренько було). Ідея передавати те що складно висловити вголос – листами, доволі миленька і сентиментальна. Сподіваюся чоловіка ще можна врятувати.
Дякую за гру! Фантастична робота пророблена відчувається. Успіхів з подальшими проєктами!
Дуже дякую вам за відгук та надзвичайно теплі емоції :3 Особливо за увагу до Артура, бо я довго сумнівалася, чи залишати цей момент в грі, але все ж бачу, що він існує не дарма і свою роль зміг відіграти сповна.
Ось я і дійшла на цьому джемі до гри, під час проходження якої я розревілася, як дитина. Боже ж. Оце минулого джему писала вам у відгуку, здається, що не вистачило розкриття теми стосунків з батьком, то ви вирішили усім нам помститися, ясно.
А якщо серйозно - я настільки вражена кожного разу, що ви робите ігри самотужки. Тому що кожна деталь - від тексту до візуалу - заслуговують на найвищу оцінку. Я чесно навіть не можу і не хочу знаходити в цій роботі мінусів, окрім того, що ще! Хочеться ще! Але одночасно і не хочеться - бо камерність історії додає до враження. Маленька дівчинка у маленькому світі свого ковчега, зайнята важливою роботою листоноші між чотирма кімнатами (взагалі історії від обличчя дітей, особливо в подібних сетінгах, написані правильно - така знахідка, бо робить історію одночасно і по-дитячому простіше, і не по-дитячому трагічнішою; у світі, що поступово руйнується, все ще залишаються діти).
Дуже сподобалася ідея з Імоджен - це і відповідає темі джему, і додає цікавого елементу, що дозволяє розповісти експозицію, і не відволікає від основної історії. Еві просто чудова - і написана гарно, цілісно, і дизайн в неї крутий, хочу тежж такі окуляри. А ще цілих три чудові дорослі пані! Чого ще, власне, взагалі треба бажати? Ще мій кіт був персонально зацікавлений у кімнатці одруженої пари й лежав дивився як ми клікаємо на усіх котів, тому від нього окрема вам зірочка. Лор світу - я зазвичай тяжко втягуюся у сильно прописані фентезі-фантазійні світи на джемових іграх, бо не вистачає часу, але тут взагалі навіть проблем не виникло, хотілося більше досліджувати й слухати історії від Еві.
Щодо технічної частини окремо похвалю момент, коли текст вийшов за рамки, бо дуже люблю, коли візуал і юі так підкреслює настрій твору. Та і в принципі похвалю. Хочу мати ваші вміння і ваші руки.
Буду відповідати настрою цієї новели та по-дитячому тримати надію, що - спойлер! - батько героїні знайде листа та з ним шлях до своєї сім'ї. Бо для чого ще існують відкриті кінцівки, якщо не для надії.
Дуже дякую вам за розгорнутий відгук, ви мене сильно зворушили ; u ;
З жарту про батька щиро посміялася, але якщо серйозно, то я й справді постаралася врахувати минулий фідбек. Щоб стосунки між персонажами читалися краще, а самі персонажі залишили якісь враження про себе. Звісно, меж в цьому немає і мені ще вчитися й вчитися, практикуватися й практикуватися, але я рада, що певний прогрес все ж є.
Окремо дякую, що відмітили момент, коли текст вийшов за рамки текстбоксу. Приємно знати, що це виконало свою роль і не виглядало як баг.
І вам зовсім не потрібні мої руки, ваші власні роблять ще більш дивовижні речі, ніж вмію я <3
Ще раз дякую вам за увагу до гри та неймовірний океан натхнення!
Дуже дякую вам за відгук та за увагу до гри :3 Насправді особливої магії в візуалі немає: це все звичайна покадрова анімація. Ось за таким принципом, як для персонажів, так і для фонів:
Це неперевершено, нема слів, просто геніально. Що музика, що піксельарт, що задум - все геніально, я обожнюю таке. Анімації та інтер'єри прекрасні, це тупо вау
І якщо на попередньому джемі ваша робота виявилася для мене прихованим брульянтом, на який я чомусь не відразу звернула увагу... То тут ви вже не залишили вибору відкрити вашу новелу однією з перших. Воно підкупає вже на моменті, як дивишся на дизайн героїні - так приємно поєднати такі яскраві кольори направді треба вміти. Тут чисто респект від мене як від художника x) Ну і панорама неба з ковчегом... краса, шо говорити.
Інтерактивна частина шось прям вау. Воно вже саме по собі круто, от чисто технічно, але ж і в історію як вплетено, все замітками, детальками, враженнями... Збираєш світ як пазлик. (Єдине: я клацнула на бабусю до того, як поклацала на всіх котів, і типу сюжет пішов дальше, а я не клацнула на всіх котів!! Короче, буду ше раз проходить, бо я так і не дізналась історію того кота, шо сидів на стільці... якщо що, то я не жалуюсь xD)
Окремий момент - це мікроанімації. Тут у мене в першу чергу розробницький інтерес: все б віддала за тутор або гайд того, як ви з ними працюєте. >--< Все так ультра-органічно, і нічого не висить...
Історія дуже зворушлива і наповнена ніжністю. Дуже сподобалась ідея з оживаючими малюнками. З ним взагалі цікаво вийшло - малюнок, здавалось, не піксельний, і тому, напевне, мав би вибиватись з загальної картинки, але ж ні! Магія та й годі.
...я тут ше й побачила, що музику також ви зробили самотужки! О-О Офігеть... Ви титан і моя role model!
Дякую за цю гру, і за всі попередні (виявляється, в вашу гру з першого джему я також грала, і це була взагалі перша гра з того джему, що привернула мою увагу... помню, там також були гарні анімації і котик!). З нетерпінням чекаю ваших майбутніх проектів. ♥
Дуже вам дякую за такий розгорнутий відгук! Не доберу слів, щоб висловити, як сильно ви мене зворушили ; u ;
Насправді програміст з мене доволі посередній. Я певна, що те, як я анімую речі, можна було б зробити інакше, але я в будь-якому випадку з радістю поділюся з вами кодом та відповім на всі запитання, які зможу <3 У вас казковий стиль, я пам'ятаю вашу минулу новелу та слідкую за творчістю в твітері, тож також буду дуже рада в майбутньому побачити більше ваших проєктів. Удачі вам з цим :3
Ще раз дякую за відгук та неймовірний буст натхнення!
← Return to game
Comments
Log in with itch.io to leave a comment.
Візуально гра дуже зайшла. Як і можливість інтеракції зі всим та анімації (які ще й оптимізовані).
Сюжет з одного боку хороший й міцний. А от з іншого світобудова гри не розкрита.
Музика чудова й м'яко ложиться на геймплей.
Взагалі я получив дуже приємний досвід гри та хочу продовження.
Таємничість обставин відкриває вікно в майбутнє, а кожен кадр цього вікна заповнений непередбачуваними описами життя героїв гри «Листоноша Еві з ковчега Аврора». Графічний пейзаж гри розкривається перед нами у відтінках глибокого мінливого пурпурного, як відображення душі героїв, замкнених у великих металевих обіймах Аврори. Цей ковчег став не тільки укриттям від загроз зовнішнього світу, а й святинею для переосмислення життя. Кожен куток і коридор цього механічного міста проймає дихання відчайдушності та надії, витканого із рішучості Єві, маленької листоноші, яка несе важливі послання його мешканцям. Сіра реальність постапокаліптичного світу набуває барв і виразності завдяки допитливому погляду головної героїні. Її відчуття відлунюють у кожному кроці, адже життя в Аврорі не обмежується лише металевими стінами. Еві сполучає, ловить вітерець змін і доставляє важливі послання всім своїм «сусідам». Події гри сповнені розколів, які відображають біль та надію. Батько, що зникає, стає метафорою невпинного прагнення знайти втрачене, виходячи за межі відомого й шукаючи щось, що перебуває далеко за горизонтом. Але, все ж, перше, що Ви побачите – це неймовірно стильне та анімоване початкове меню, яке в такт з атмосферною музикою запросить Вас до цієї подорожі. Гра виконана в стилістиці піксель-арт та має горстку надзвичайно проникливих та живих персонажів, а також декілька локацій з унікальними фонами та анімаціями. Гра пролетить дуже швидко, але, зазираючи під капот, можна побачити, що для цієї феєрії було розроблено понад 300 графічних елементів, лишенько, яка ж це грандіозна робота. Серед особливостей гри, – можливість інтерактивно досліджувати оточення, яке є надзвичайно цікавим та виконує роль великого путівника, що розповідає історію цього світу через світосприйняття маленької дівчинки Еві. Гра містить цікаве звукове супроводження, особливо, що стосується кімнати Бертолів, ці котики – це просто дещо. Також, уваги заслуговує той факт, що гра була розроблена однією людиною. Загалом ця кінетична новела розповідає досить сумну історію, але залишає по собі тільки приємні враження. В грі була знайдена тільки одна одруківка «звічною», що не вплинуло на сприйняття гри. У світі, де велике-велике дерево тримає небо та дарує можливість на життя, «Листоноша Еві з ковчега Аврора» виступає не лише як гра, а як поетична алегорія, яка нагадує, що суть темряві полягає не лише в тому, що загублено, а й у тому, що ще можна знайти. Дякую, Вам за можливість зануритися в цю історію.
Дякую вам за цю яскраву ти милу гру! Занурення в милий, затишний і понівечений (а тому правдивий) світ багрового дерева та ковчега Авора видалося яскравим досвідом, на який я, сама того не знаючи, довго чекала. Немає нічого більш справжнього за трагедію, пережиту дитиною, яка залишає собі місце для надії.
Незвичайний ПОВ з гарним людонаративним резонансом, обережні деталі (мяу), гарний піксель-арт (заздрю) та приємна музика зробили цю гру одним з моїх фаворитів. Дякую за цей досвід. Згодна з коментарем нижче: єдиний недолік - це те, що хочеться ще:)
Гра має величезний потенціал на продовження. Якщо таке буде, я з задоволенням подивлюся на це.
Тепер до самої гри. Виділю один маленький мінус, який зачепив моє прискіпливе око - в налаштуваннях стоїть крива стандартна українська (невидимий текст, авто-переадресація і т.д.). Це взагалі не проблема для досвіду в грі, просто маленька деталь, котра краще буде, ніж її відсутність.
Тепер сама гра. По-перше, моя величезна повага за те, що ви проробили таку величезну роботу в соло усього лише за два тижні. В результаті вийшов якісний продукт, де кожен його аспект зроблений неперевершено! По-перше, мальовка. Піксель-арт сам по собі це щось, чим мене дуже легко підкупити, але ви зробили це так добре. Я не відчуваю, що моєю слабкістю скористались просто так.)
Анімації стількох деталей це просто бомбезно, виглядало шикарно і, дивлячись на них, я весь час думали, що це все зробила одна людина. Я просто захоплююся вами. Дуже круто зроблено, що перед гравцем показана місцевість, де відбувються події. Не лише фон, а саме певний план, коридор і т.д. та коли відбувається щось, це не просто описано текстом, це показано в дії. Мені дуже це сподобалося.
Далі звуки. Звукові ефекти підібрані влучно, музика... в момент, коли Рейна розповідала про батька Еві, вона була такою сумною, так задавала настрій. Й перед цим хоч й грала однак композиція весь час, воно не відчувалося нудно, а навпаки було в тему. Загалом, зроблено дуже добре і якісно.
Ґеймплей, якщо ми можемо це так назвати. Інтерактивність з можливістю доторкнутися до різних предметів додала можливість гравцю самостійно доторкнутися до цього світу і пізнати його від обличчя дитини. Виконано добре (кіт Артур і його "няу" запало в серце).
Сюжет. Ух. Скажу одразу, що, на мою думку, ця історія має мати продовження, це лише початок і це може перерости в дещо значно більше. Світ продуманий до деталей, я мали бажання досліджувати і досліджувати його. Цікаво, що через яскравість візуалу й те, що головна героїня дитина, весь цей сумний всесвіт сприймався так... легко. Всі застрягли в ковчегах, виходити на вулицю небезпечно, але... через призму дитячого бачення це не здавалося все таким поганим, хоча якщо дивитися поза цим, то історія і обставини дуже сумні. Тема віртуальності, однак, не зовсім була мені зрозуміла тут, я побачили це тільки в шпульці, чий кінець залишив в мене питаннч. Це було надто швидко. Моя теорія в тому, що вони припинили працювати через те, що новина про тата пошкодила оце дитяче сприйняття світу, показало справжню темну сторону всьго, і Еві якось почала дорослішати і починати розуміти, що сталося. І навіть якщо це й так, і моя фан-теорія має сенс... Трішки нерозкрито (для мене). Взагалі, кінець історії дуже відкритий і натякає на продовження. Мені дуже сподобалися деталі цього світу, й те, що все закінчується так... Я прекрасно розумію обмеження в часі, однак якщо ви маєте якісь плани на продовження розробки цієї гри... Я бажаю вам успіхів і чекатиму на оновлення.
Дякую вам за таку гарну гру, ще раз висловлюю свою повагу за пророблену роботу самостійно. Бажаю успіхів і натхнення.
Приєднуюся до побажання успіхів у продовженні гри)
Вааау, я просто зачудована від вашої гри! Спочатку відкрила, і стилістика гри ввела мене в оману, подумала що гра не на ренпаї зроблена.
Потім запустила гру…а в грі теж є анімації, піксель-стиль…дослідження ковчегу через тикалки. А сам візуал – така милота, я не можу. Це певно кращий піксель-стиль який я бачила. Дівчинка таке сонечко…і її окуляри додають їй до характеру – дослідницько-відкривальницький дух.
КОТИИИИ…я кричу з “м’явку” кота Артура…це так прекрасно…записала відео і побігла кидати всім кого знаю і кого не знаю.
“Коліщата для мухоморів” - “кімната для переговорів”…ще одна смішнява штука, яку я не змогла так просто оминути.
Сама історія знову драмна (це не погано…просто хотілося щоб у них все добренько було). Ідея передавати те що складно висловити вголос – листами, доволі миленька і сентиментальна. Сподіваюся чоловіка ще можна врятувати.
Дякую за гру! Фантастична робота пророблена відчувається. Успіхів з подальшими проєктами!
Дуже дякую вам за відгук та надзвичайно теплі емоції :3 Особливо за увагу до Артура, бо я довго сумнівалася, чи залишати цей момент в грі, але все ж бачу, що він існує не дарма і свою роль зміг відіграти сповна.
Ось я і дійшла на цьому джемі до гри, під час проходження якої я розревілася, як дитина. Боже ж. Оце минулого джему писала вам у відгуку, здається, що не вистачило розкриття теми стосунків з батьком, то ви вирішили усім нам помститися, ясно.
А якщо серйозно - я настільки вражена кожного разу, що ви робите ігри самотужки. Тому що кожна деталь - від тексту до візуалу - заслуговують на найвищу оцінку. Я чесно навіть не можу і не хочу знаходити в цій роботі мінусів, окрім того, що ще! Хочеться ще! Але одночасно і не хочеться - бо камерність історії додає до враження. Маленька дівчинка у маленькому світі свого ковчега, зайнята важливою роботою листоноші між чотирма кімнатами (взагалі історії від обличчя дітей, особливо в подібних сетінгах, написані правильно - така знахідка, бо робить історію одночасно і по-дитячому простіше, і не по-дитячому трагічнішою; у світі, що поступово руйнується, все ще залишаються діти).
Дуже сподобалася ідея з Імоджен - це і відповідає темі джему, і додає цікавого елементу, що дозволяє розповісти експозицію, і не відволікає від основної історії. Еві просто чудова - і написана гарно, цілісно, і дизайн в неї крутий, хочу тежж такі окуляри. А ще цілих три чудові дорослі пані! Чого ще, власне, взагалі треба бажати? Ще мій кіт був персонально зацікавлений у кімнатці одруженої пари й лежав дивився як ми клікаємо на усіх котів, тому від нього окрема вам зірочка. Лор світу - я зазвичай тяжко втягуюся у сильно прописані фентезі-фантазійні світи на джемових іграх, бо не вистачає часу, але тут взагалі навіть проблем не виникло, хотілося більше досліджувати й слухати історії від Еві.
Щодо технічної частини окремо похвалю момент, коли текст вийшов за рамки, бо дуже люблю, коли візуал і юі так підкреслює настрій твору. Та і в принципі похвалю. Хочу мати ваші вміння і ваші руки.
Буду відповідати настрою цієї новели та по-дитячому тримати надію, що - спойлер! - батько героїні знайде листа та з ним шлях до своєї сім'ї. Бо для чого ще існують відкриті кінцівки, якщо не для надії.
Дуже дякую вам за розгорнутий відгук, ви мене сильно зворушили ; u ;
З жарту про батька щиро посміялася, але якщо серйозно, то я й справді постаралася врахувати минулий фідбек. Щоб стосунки між персонажами читалися краще, а самі персонажі залишили якісь враження про себе. Звісно, меж в цьому немає і мені ще вчитися й вчитися, практикуватися й практикуватися, але я рада, що певний прогрес все ж є.
Окремо дякую, що відмітили момент, коли текст вийшов за рамки текстбоксу. Приємно знати, що це виконало свою роль і не виглядало як баг.
І вам зовсім не потрібні мої руки, ваші власні роблять ще більш дивовижні речі, ніж вмію я <3
Ще раз дякую вам за увагу до гри та неймовірний океан натхнення!
Пройшла Вашу гру і це просто вау!
Одразу кинулася в очі якість візуалу, всі ці міні-анімації просто чарівність. Титанічна робота! Дуже хочеться туторіал👀
Персонажі дуже милі і колоритні, а сама історія глибока та сумна. Дуже хочеться побачити продовження!
Бажаю успіхів і творчої наснаги!
Дуже дякую вам за відгук та за увагу до гри :3 Насправді особливої магії в візуалі немає: це все звичайна покадрова анімація. Ось за таким принципом, як для персонажів, так і для фонів:
Це неперевершено, нема слів, просто геніально. Що музика, що піксельарт, що задум - все геніально, я обожнюю таке. Анімації та інтер'єри прекрасні, це тупо вау
Я буду вболівати за вашу перемогу
Дуже вам дякую за такий теплий відгук <3
Автор, я ваш фанат! *О* Ви дуже сильно надихаєте!
І якщо на попередньому джемі ваша робота виявилася для мене прихованим брульянтом, на який я чомусь не відразу звернула увагу... То тут ви вже не залишили вибору відкрити вашу новелу однією з перших. Воно підкупає вже на моменті, як дивишся на дизайн героїні - так приємно поєднати такі яскраві кольори направді треба вміти. Тут чисто респект від мене як від художника x) Ну і панорама неба з ковчегом... краса, шо говорити.
Інтерактивна частина шось прям вау. Воно вже саме по собі круто, от чисто технічно, але ж і в історію як вплетено, все замітками, детальками, враженнями... Збираєш світ як пазлик. (Єдине: я клацнула на бабусю до того, як поклацала на всіх котів, і типу сюжет пішов дальше, а я не клацнула на всіх котів!! Короче, буду ше раз проходить, бо я так і не дізналась історію того кота, шо сидів на стільці... якщо що, то я не жалуюсь xD)
Окремий момент - це мікроанімації. Тут у мене в першу чергу розробницький інтерес: все б віддала за тутор або гайд того, як ви з ними працюєте. >--< Все так ультра-органічно, і нічого не висить...
Історія дуже зворушлива і наповнена ніжністю. Дуже сподобалась ідея з оживаючими малюнками. З ним взагалі цікаво вийшло - малюнок, здавалось, не піксельний, і тому, напевне, мав би вибиватись з загальної картинки, але ж ні! Магія та й годі.
...я тут ше й побачила, що музику також ви зробили самотужки! О-О Офігеть... Ви титан і моя role model!
Дякую за цю гру, і за всі попередні (виявляється, в вашу гру з першого джему я також грала, і це була взагалі перша гра з того джему, що привернула мою увагу... помню, там також були гарні анімації і котик!). З нетерпінням чекаю ваших майбутніх проектів. ♥
Дуже вам дякую за такий розгорнутий відгук! Не доберу слів, щоб висловити, як сильно ви мене зворушили ; u ;
Насправді програміст з мене доволі посередній. Я певна, що те, як я анімую речі, можна було б зробити інакше, але я в будь-якому випадку з радістю поділюся з вами кодом та відповім на всі запитання, які зможу <3 У вас казковий стиль, я пам'ятаю вашу минулу новелу та слідкую за творчістю в твітері, тож також буду дуже рада в майбутньому побачити більше ваших проєктів. Удачі вам з цим :3
Ще раз дякую за відгук та неймовірний буст натхнення!